Соняшник – найбільш поширена олійна культура. Насіння містить до 57 % олії, а ядро до 65 %. Соняшникову олію широко застосовують у консервній промисловості, для виробництва маргарину, оліфи, олеїнової кислоти, стеарину, клейонки, непромокальних тканин і лінолеуму. В олії соняшнику містяться жиророзчинні вітаміни: А, D, Е, Е, К. Ядра соняшнику використовують у кондитерській промисловості та хлібопеченні. Лушпиння слугує сировиною для виготовлення кормових дріжджів і фуражу.
Кошики соняшнику містять до 27 % пектину, який використовують у кондитерській промисловості для виробництва мармеладу, а сухі кошики легко переробляють на борошно, і за поживністю вони не поступаються сіну середньої якості. Зі стебел і кошиків виробляють папір, целюлозу, волокно.
Соняшник використовують як силосну культуру. Соняшник хороший медонос. Велике його агротехнічне значення, як просапної культури в сівозміні і як кулісної рослини.
1. Місце в сівозміні.
Соняшник вимогливий до тепла, світла і структури ґрунтів. Добре росте і дає високі врожаї як на супіщаних, так і на суглинкових ґрунтах різних типів, але найсприятливіші для нього чорноземні та лучно-чорноземні, каштанові з нейтральною або слаболужною реакцією ґрунтового розчину. Він не виносить кислих і сильно заболочених ґрунтів.
Найкращими попередниками для соняшнику є озимі колосові, що йдуть по чистому пару, і ярі колосові (наприклад, ячмінь). Непоганими попередниками є кукурудза, картопля та бобові. Не слід розміщувати соняшник по цукрових буряках, люцерні, козлятнику, суданській траві. Крім того, слід врахувати, що горох, квасоля, соя, ріпак, гірчиця також є небажаними попередниками, тому що вражаються спільними з соняшником хворобами. Неприпустимим є повторне розміщення соняшнику на тій самій ділянці та повернення його на попереднє місце раніше, ніж через 7-8 років, тому що це призведе до виснаження й осушення ґрунту, а також накопичення відповідних хвороб і шкідників. Розміщення соняшнику по багаторічних травах призводить до сильного пошкодження його дротяником, навіть через 2-3 роки. Якщо соняшник пошкоджений вовчком, повертати його на колишнє місце слід не раніше ніж через 7-9 років.
Соняшник, що вирощується на насіння, є далеко не найкращим попередником для інших культур (особливо в районах недостатнього зволоження), у зв’язку з чим, у більшості випадків, займає останнє місце в сівозміні. Однак, нині (особливо в зонах достатнього зволоження) після соняшнику сіють озиму та яру пшеницю.
2 Основний обробіток ґрунту.
Оскільки соняшник – культура раннього строку сівби, всі основні завдання агротехніки та їх виконання лягають на осінньо-зимовий період. Вони включають у себе: накопичення вологи в ґрунті до часу посіву, вирішення питання підвищення родючості ґрунту та боротьба з бур’янами.
Обробіток ґрунту починаємо слідом за збиранням попередника, поки в полі ще зберігається залишкова волога. Соняшник вимогливий до пухкості ґрунту, тому необхідно проводити оранку на 30-35 см (якщо дозволяє орний горизонт). Соняшник розвиває 2 типи кореневої системи: стрижнева і мичкувата. Стрижнева коренева система йде до 2 м у глибину і забезпечує посухостійкість. Якщо ґрунт недостатньо глибоко оброблений, стрижнева коренева система розвивається погано, найбільшого розвитку набуває мичкувата коренева система, що ослаблює рослини і в умовах сильного вітру сприяє виляганню посівів.
Через те, що зараз солому практично не прибирають з полів, початковий прийом агротехніки – 2х кратне дискове лущення на 10-12 см.
У разі якщо поле очищене від пожнивних залишків, але засмічене коренепаростковими бур’янами, необхідно провести 1-2 лущення корпусними лущильниками або культиваторами плоскорізами.
У разі засмічення полів однорічними та кореневищними бур’янами проводимо лущення дисковими лущильниками.
Якщо поле очищене від пожнивних решток і бур’янів, потреба в лущенні відпадає і відразу можемо проводити оранку плугами з передплужниками.
Якщо ґрунти, будучи легкими за гранулометричним складом, розташовуються на схилі та схильні до водної та вітрової ерозії або ж у регіоні обробітку складаються посушливі погодні умови оранку доцільно замінити глибоким плоскорізним обробітком.
Залежно від прийнятої в господарстві системи обробітку ґрунту рихлість верхнього шару можна забезпечити, проводячи обробіток ґрунту плугом без відвалу, а також плоскорізами-глибокорозпу, культиваторами-глибокорозпушувачами.
Для отримання високих урожаїв, особливо в посушливих регіонах обробітку, дуже важливим є накопичення і збереження вологи. З цією метою взимку проводять снігозатримання.
Навесні необхідно закрити вологу боронуванням важкими зубовими боронами. Потім проводиться передпосівна культивація з одночасним боронуванням для вирівнювання поверхні ґрунту, створення пухкого шару і боротьби з бур’янами. Багаторічні та крупнонасіннєві бур’яни контролюють у попередній культурі сівозміни. Якщо поле добре вирівняне і відсутні багаторічні бур’яни, то передпосівну культивацію краще поєднати з посівом. На засмічених ділянках можливе проведення 2-х або навіть 3-х культивацій, що проводяться пошарово, за умови, що сівба буде проведена не пізніше 1-ї половини травня.
3. Система добрив.
Соняшник у процесі вегетації не менше за інші культури потребує мінерального живлення. Кожен елемент (N, P, K, S, Mg, Fe, Cu, B та ін.) виконує суворо визначені фізіологічні функції.
На формування 1 ц насіння витрачається 5-6 кг азоту, 2-2,5 кг фосфору, 10-12 кг калію. Поглинання поживних елементів іде активно протягом усієї вегетації. Особливо сильно живлення протікає в період цвітіння (понад 60 % азоту, 30 % фосфору і 50 % калію від загального виносу елементів). Характерною особливістю соняшнику є його здатність використовувати поживні елементи з важкорозчинних сполук.
Органічні добрива краще вносити під інші культури в сівозміні, оскільки органічний азот повільно мінералізується. Внесення рідкого гною до посіву спричиняє порушення структури ґрунту, на яке соняшник дуже чутливо реагує. У зв’язку з чим, під соняшник можна внести під зяблеву оранку до 20 т/га добре перепрілого гною.
Дози добрив визначають виходячи з планованої врожайності для конкретного добрива за формулою:
Д = ((100 * В) – (30 * П * Кп)) / (Ку * С),
де Д – доза добрива у фізичній вазі, ц/га,
В – винос поживних елементів загальним урожаєм культури, кг/га,
30 – коефіцієнт перерахунку поживних речовин із мг/100 г ґрунту в кг/га, за об’ємної маси 1 та глибини орного шару 30 см,
П – вміст у ґрунті рухомих форм елементів живлення, мг/100 г ґрунту,
Кп – коефіцієнт використання поживного елемента з ґрунту, %,
Ку – коефіцієнт використання поживного елемента з добрива, %,
С – вміст поживної речовини в мінеральному добриві, %.
Середні дози N45P60 – на чорноземах, N60P60K60 – на сірих лісових ґрунтах. Найкращий результат досягається при внесенні добрив восени під оранку. Там, де з осені внести добрива не вдалося, непогані результати виходять при рядковому передпосівному внесенні N-P добрив. За достатньої вологості ґрунту рекомендується N10P15, а за нестачі вологи тільки P15. Прийнятними формами добрив є гранульований суперфосфат, аміачна селітра, амофос і нітроамофос.
Максимальна кількість фосфорної кислоти поглинається рослинами в молодому віці. Під впливом фосфору вкорочується вегетаційний період і збільшується олійність ядра. Азотні добрива не слід давати пізніше фази утворення кошика, тому що з цього моменту споживання азоту культурою знижується, а надлишок азоту призводить до збільшення вегетаційного періоду та зниження вмісту олії в насінні. Фосфор і калій можна застосовувати протягом усієї вегетації. Калій поглинається соняшником майже весь період вегетації, а особливо під час цвітіння та наливу.
Змішувати насіння з добривами і спільно висівати не можна, оскільки це ускладнить сам посів, а крім того, висока концентрація солей безпосередньо біля насіння знижує польову схожість. Тому припосівне внесення добрив здійснюють тільки туковисівними сівалками.
Крім того, рослини соняшнику потребують підживлення. Найзручніше його проводити спільно з культивацією. У фазу 2-4х пар листків використовується повне добриво в дозі 1/3 від кількості добрив, внесених під основний обробіток ґрунту. Під час підживлення після утворення кошика азот не використовують.
Крім основних елементів живлення не варто забувати і про мікроелементи. Найпростішим способом їхнього застосування є обробка насіння, для цього потрібно: ZnSO4 – 150-200 г/т насіння, CuSO4 – 170-200 г/т, CoSO4 – 70-80 г/т, MnSO4 – 80-140 г/т насіння, борна кислота – 20-40 г/т, молібденовокислий амоній – 160-250 г/т насіння.
Нині мало хто самостійно обробляє насіння соняшнику, тому мікроелементи в необхідній кількості можна доставити рослинам – провівши листкове підживлення рідкими водорозчинними добривами з відповідним елементним складом.
4. Підготовка насіння до посіву.
Сучасні технології обробітку та технічні засоби їх виконання висувають високі вимоги до сортових і посівних якостей насіння соняшнику.
Найвищі врожаї соняшнику дають рослини, вирощені з найбільш крупного та виповненого насіння. Усі сорти культурного соняшнику залежно від розміру насіння, олійності та лужистості поділяються на 3 групи:
1 – олійні (насіння дрібне, 8-14 мм завдовжки, М1000 35-80 г, лужистість низька 25-35 %, ядро велике, добре виконує порожнину насіння, вміст олії 53-65 %);
2 – гризові (насіння велике, довжиною 15-25 мм, М1000 100-170 г, лужистість висока 42-56 %, ядра дрібні, погано виконують насіннєву порожнину, вміст олії 20-35 %);
3 – межеумки (насіння за всіма показниками посідає проміжне положення між олійними і гризовими).
Для посіву необхідно використовувати добре вирівняне насіння з М1000 для сортів не менше 60 г. Посів проводять широкорядним способом (70 см) з подальшим вирівнюванням поверхні поля зубовими боронами. При цьому норму висіву на кінцеву густоту (5 шт/пог. м) збільшують на 15-20 %, щоб до збирання залишилося 50-60 тис. росл./га.
Перед висіванням насіння соняшнику потрібно протруїти для запобігання зараженню проростків і сходів культури від хвороб та знищення їх шкідниками. Недоліком усіх сучасних протруйників є обмежений спектр дії на патогени, у зв’язку з чим, виробники насіння активно застосовують суміші препаратів. Для правильного вибору протруйника необхідно проводити фітоекспертизу. Нині насіння соняшнику, як гібридне, так і сортове, продається протруєним і розфасованим по 1 посівній одиниці (150 тис. насінин – 2,2-2,4 га).
Посів проводять при прогріванні ґрунту на глибині загортання насіння до +8º…+10ºС. Його потрібно провести в стислі терміни, 3-5 днів. Глибина загортання насіння в середньому становить 6-8 см, у вологі весни 5-6 см, а в сухі на легких ґрунтах до 8-10 см. У посушливу погоду посіви потрібно прикотати.
Проростання насіння починається за температури +4º…+6ºС і достатньої кількості вологи в ґрунті. Підвищення температури до +8º…+10ºС помітно прискорює проростання. Для отримання швидких і дружних сходів посів потрібно провести в добре прогрітий ґрунт (+12º…+14ºС). У разі запізнення з сівбою соняшник може знизити врожай до 70 %, а крім того, знизиться кількість і якість олії. Проростки соняшнику досить холодостійкі і здатні переносити короткочасні зниження температури до -4º, а набрякле і непроросле насіння – до -8ºС. Знижені температури в період цвітіння – дозрівання подовжують вегетацію. Найбільш сприятлива в цей період температура становить +20º…+25ºС.
Соняшник світлолюбний. Похмура погода, затінення рослин пригнічують ріст і розвиток, що призводить до зниження врожаю. Потужна, добре розвинена коренева система рослини здатна витягувати вологу з глибоких шарів ґрунту. Проте різке зниження вологозабезпеченості, особливо в період цвітіння-наливання насіння та велика сухість повітря призводить до зниження врожаю.
5. Догляд за посівами.
Догляд за посівами починається з післяпосівного боронування поля. Цей прийом чудово вирівнює поверхню ґрунту, руйнує ґрунтову кірку та позбавляє сходів однорічних бур’янів. У посівах соняшнику чисельність бур’янів у перший місяць після сходів коливається від 20 до 100 шт/м2 (сильне засмічення), що призводить до 15-35 % втрат урожаю олійного насіння і до 40 % виходу олії.
Проводити боронування слід поперек посіву або під кутом до нього, зі швидкістю агрегату 4-5 км/год, доки проростки не досягнуть поверхні ґрунту на 4-5 см, використовуючи легкі або середні зубові борони в 1-2 сліди. Посіви з дрібним загортанням і розріджені посіви боронувати не слід. За післясходового боронування слід приділити особливу увагу строку проведення. Встановлено, що під час боронування у фазу сім’ядоль гине 25 %, у фазу 1 пари справжніх листків – 17 %, при 2-3 парах листків – 11 % сходів.
Боронування слід проводити в полуденні години за зниження тургору. Крім того, поля, засмічені однорічними бур’янами, можна обробити ґрунтовими гербіцидами (л/га): основа (2,2), сора-нет (2,0-3,0), промекс (2,0) та інші. Вибір ґрунтового або досходового гербіциду в період сівби визначається такими умовами: спектр бур’янів, толерантність соняшнику, безпека для довкілля та “чистота” одержуваної продукції від залишків активного початку дії препарату.
Далі проводяться міжрядні обробки в такій кількості, яка дасть змогу зберегти посіви чистими від бур’янів, а ґрунт пухким. Тривалість обробки 3-5 днів, перша проводиться у фазу 3-4х листків. Глибина розпушування 9-12 см. Для проведення міжрядних обробок користуються культиваторами КРН-4,2, КРН-5,6 або іншими залежно від ширини захвату використовуваної сівалки.
Крім класичної схеми вирощування, може використовуватися і система Clearfield, яка зводиться до застосування гербіциду Євро-Лайтнінг і стійких до нього гібридів соняшнику. Ця система дає змогу позбутися низки небезпечних бур’янів, включно із вовчком (втрати врожаю до 40 %), і зберегти поле чистим.
Під час вибору схеми вирощування соняшнику слід врахувати наявні обмеження сівозміни за використання цього гербіциду. У разі випадання (з моменту застосування гербіциду до посіву наступної культури):
1) менше 400 мм опадів:
– пшениця, жито – 6 місяців;
– люцерна, соя, ячмінь (pH<6,2), овес, кукурудза, горох – 9 місяців;
– картопля, томат, тютюн, цибуля, просо, салат, соняшник, огірки, морква – 19 місяців;
– цукрові та столові буряки, ріпак – 26 місяців.
2) понад 400 мм опадів:
– пшениця, жито, ячмінь (pH<6,2) – 6 місяців;
– люцерна, соя, картопля, овес, кукурудза, капуста, огірок, морква, турнепс – 9 місяців;
– цукровий і столовий буряк (pH<6,2) – 19 місяців.
З метою уникнення пустозерності (період від цвітіння до дозрівання) до квітучих рослин вивозять бджіл з розрахунку 1,5-2 бджолосім’ї на 1 га.
Основними шкідниками соняшнику є: дротяники, сірий буряковий довгоносик, степовий цвіркун, лучний метелик, попелиці, соняшниковий вусань, павутинний кліщ, соняшникова міль, совки, клопи. Для боротьби з ними використовуються такі інсектициди (л/га): канонір дуо (0,1-1,15), фосорган дуо (0,75-1,0) тощо.
Хвороби, що вражають соняшник, можна поділити на 2 групи за їхньою шкодочинністю та економічною значущістю. До першої групи входять найпоширеніші та найшкідливіші: біла гниль, пероноспороз, сіра гниль, фомопсис. Найбільш шкодочинною з них є сіра гниль – втрати врожаю можуть перевищувати 60 %. Втрати від інших хвороб сягають 40 %. Другу групу становлять менш шкідливі захворювання, втрати врожаю від яких можуть сягати 25 %. До цієї групи входять: попеляста гниль, альтернаріоз, фомоз, суха гниль кошиків, фузаріоз, вертицильозний вілт, іржа тощо. Найбільш шкодочинними захворюваннями в даній групі є вертицильозний вилт та іржа.
Основоположним заходом із захисту рослин від патогенів є протруювання насіння, оскільки зареєстровані на вегетуючих рослинах фунгіциди не завжди дають високі результати (близько 60 %), навіть за умови своєчасного застосування. Крім того, не можна виключати і фунгіцидні обробки, яких за сезон може знадобитися 2 або навіть 3. Однак, як показує практика, через дорожнечу цих обробок економічно доцільним є лише 2х-кратне обприскування. Лише, якщо йдеться про планування високого врожаю (20 ц/га і більше) окуповується і третя обробка. При цьому необхідно враховувати допустиму кратність обробок, оскільки багато фунгіцидів дозволяється застосовувати лише 1 раз за сезон. У цьому разі вдаються до чергування препаратів.
Обробку посівів, залежно від фази розвитку та висоти рослин, можна провести різними обприскувачами або за допомогою авіації.
6. Збирання та доробка насіння.
Налив насіння і накопичення олії закінчується за вологості насіння близько 20 %. У цей час сім’янки ще добре тримаються в кошиках, що знижує втрати під час збирання, але намолочене зерно потребує негайного очищення та сушіння (до 10-11 %).
Для прискорення дозрівання, отримання сухішого насіння, а також зниження ураження кошиків гнилями слід застосовувати десиканти. У фазу початку побуріння кошиків використовуються препарати на основі диквату із дозою від 1 до 2 л/га. За 10 днів до збирання за вологості насіння не більше ніж 30 % можемо використовувати препарати на основі гліфосату із дозуванням 2-3 л/га.
Інтенсивність підсихання насіння після десикації залежить від погодних умов і вологості насіння, за яких проводилася обробка. У звичайних умовах цей процес триває 1-1,5 тижні. Після чого оброблені посіви мають бути зібрані за 5-7 днів. Запізнення зі збиранням веде до великих втрат зерна через осипання.